Мы смотрим глазами иными на нашу больную войну

   Ребята!  Следующий урок литературы предлагаю провести в виде литературного кафе "Давным-давно была война". Читаем стихотворения, размышляем, высказываем свое мнение о фильмах, военных историях, воспоминаниях ваших родственников - все, на что богато ваше творчество! А у меня перед глазами стихотворение нашего земляка,  директора НСШ №12 (ныне покойного) В. Л. Палехи "У війни свої закони". Что вы думаете об этом произведении?
                                 Двадцять друге. Неділя. Скрізь вогні буйнотрав
                                 День червнево-вишневий нас у школі зібрав.
                                 Полонили стокрилії мрії...Треба ж вибухнуть чорній біді.
                                - Марусиночко, люба Маріє...
                                - Що ж тепер?- ти сказала тоді.
                                 Ми відклали до часу проекти у надії і без каяття.
                                  І сказав у задумі директор:
                                - Ще екзамен один  - на життя.
                                 Чорну хмару зловісну здолали.
                                  Скільки нас непробудженим сном полягло на крутім перевалі
                                  До схід сонця юнацьким чолом...
                                 Та, живі, ми зібралися в школі, де сьогодні востаннє сини.
                                 З тридцяти нас - лиш п 'ятеро в колі,
                                 Двадцять п'ять  -  зорять всім зі стіни.
                                Під портретом сержанта Марії з п'яти слів монолітне злиття -
                                Це автограф її пломеніє: "Екзамен один - на життя!"
                               ...День травневий, Дев'яте  веселково буя.
                                Да святиться, Маріє, твоє вічне ім 'я!
Желаю удачи! Но сначала  - ваше мнение о форме проведения урока.