Культура і демократія

             У XX сторіччі відбулося утвердження демократії як ефективної системи врядування й усвідомлення, що саме завдяки цьому країна може ставати дедалі придатнішою для щасливого життя її громадян. Але ж чомусь демократичний вибір нашого народу до цього часу не привів країну до результатів?!
           Розуміння того, що демократами не народжуються - ними стають, демократію належить дбайливо й уміло вирощувати на грунті загальної правової, політичної, професійної культури, крім верховенства закону, конституціоналізму, захисту основних прав і прав меншин, - ось чим  може нас приваблювати демократія у країнах Європейського Союзу.
           Вітчизняні дослідники вважають, що сучасний парламентаризм - це надбання демократії, "система взаємодії суспільства і держави". Увага акцентується на потребі творення демократії разом - державою і суспільством.
           Культура - поняття важливе, містке, складне. Повернути або створити на новому грунті моральні орієнтири, моральних лідерів здатна лише справжня культура, яка полягає у відчутті родинного зв'язку між усіма людьми, вмінні діяти консолідовано в загальнонародних інтересах. Геніальний український мислитель Г. Сковорода вважав, що культура потребує певної рівноваги духовних  і культурних цінностей, спрямованості на демократичний ідеал, яким логічно  вважати вміння людей співіснувати, доходити домовленостей, консенсусу, - миру замість ВІЙНИ. Культура - людська форма життя, яка опосередковує природне існування людини мисленням, почуттями, діяльністю.
        Не може бути продуктивним  і консолідуючим взаємозв'язок між політичним класом і суспільством, якщо вони живуть надто різним життям, не розуміють одне одного, поділяють різні цінності. Повинна бути рівність можливостей, у правах усіх людей, у відповідальності перед законом за умов не лише її декларування, а й гарантування з боку демократичної держави.
       Відомий психолог В. Франкл переконаний: "Бути людиною - це завжди бути спрямованою на когось або на щось, віддаватися справі, якій людина присвятила себе, або людині, яку вона любить, або Богу, якому вона служить".
      Молодому поколінню важливо прислухатися до порад мудрої людини, академіка І. М. Дзюби: " Політична наука сама до нас не прийде. По неї треба йти - і в глибини нашої національної спадщини, і в обшири світового політичного простору та філософського й історіософського думання".